в твоїх грудях метал
неначе серце там
тече по ньому кров
чия не знаю сам

давай підалим рай
твої мрії...кровних частин
тіло пластик метал
ти не станеш як ми
не потрібні природі штучних людей
ти не станеш як ми...ти...ти

ти починаешь новий день
вмикаючи себе
твій пластиковий мозок
жити не дає

давай підпалим рай
твої мрії _навірили_ кровних частин
тіло пластик метал 
ті не станеш як ми
не потрібні природі штучних людей
ти не станеш як ми...ти...ти

закрий свої очі
вони тебе підводять
зарий своє тіло
воно тебе зашкодить
забуть своє обличчя
на ньому знак заводу
надії всіх калічать
твоїх рук природу

твої мрії _навірили_ кровних частин
тіло пластик метал 
ті не станеш як ми
не потрібні природі штучних людей
ти не станеш як ми...ти...ти