Ой, тихо верба гнешся...
Тобі небо зірками плаче,
Ховаючись у воді,
Сумом ворон кряче...
Він бачить світанок,
Дарує тобі ранок

  Як же мені прилетіти у твої долоні,
  Як же торкнутися ніжно твоїх локонів?!..
       
  Я теплим вітром обійму твій стан,
  І нас сховає навіки туман,
  Навіки туман, вечірній туман,
  Коли торкнуся твоїх долоней...

Ой, тихо верба гнешся...
Твоя душа молода,
Але старіє кора
Ворон плаче:
Він не бачить світанок...
Хай горить той ранок!

  Як же в останнє торкнутися твоїх локонів,
  Як хоч на мить опинитися у їх полоні?!..

  Я теплим вітром обійму твій стан
  Нас сховає навіки туман,
  Навіки туман, осінній туман,
  Коли торкнуся твоїх долоней,
  Коли в останнє торкнуся твої долоней...