ми ділили наче пиріг безжалене сонце
зернами калина вишивала наші стиглі серця
весні віддавали терпкій спів немов нашій донці
але раптом дійшли до кінця

крижана вода накриває ледь ледь
більше я не буду писати про смерть
більше я не буду цілувати твої холодні долоні
більше ти не будешь обіцяти мені
про те що прийдешь сьогодні у сні
про те що розріжешь мов холодний свинец
розжарені скроні

може відцвіло в один день наше кохання
може обмануло усіх мінливе буття
міцно у долонях тримаю забуте бажання
та назад вже нема вороття

крижана вода накриває ледь ледь
більше я не буду писати про смерть
більше я не буду цілувати твої холодні долоні
більше ти не будешь обіцяти мені
про те що прийдешь сьогодні у сні
про те що розріжешь мов холодний свинец
розжарені скроні

крижана вода накриває ледь ледь
більше я не буду писати про смерть
більше я не буду цілувати твої холодні долоні
більше ти не будешь обіцяти мені
про те що прийдешь сьогодні у сні
про те що розріжешь мов холодний свинец
розжарені скроні