[Хас]:
Сама не подумала, нащо -
Пішла і забувши про літо.
Не вернешся більше нізащо.
Повернеш назад усі квіти...

[Даня]:
Літала, не думала в безвісті -
Чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості.
П’яніла від чорного чаю.

[Славик]:
Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.

Жодної битви не виграла -
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.

[Даня]:
Такого чудового літа,
Давно вже у мене не було.
Я цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула. 

[Разом]:
Я цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула. 

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...

[Хас]:
Забув як відчував тепло
Забув яке на вигляд світло
Зникло все,
Що так пекло, 
В серці лиш холодний вітер.
Я вже не бачу снів.
І засихають сльози...
Мені так холодно,
Хоча ще так далеко до морозів..

[Разом]:
Ще так далеко до зими....
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни, або до літа.
І може хтось, але не я...

Ще так далеко до зими....