На горі той зелен клен, зелен клен,
Не мов чаклун він мені
Дарує чари кожен день.

І бере той зелен клен у полон,
Немов чаклун у ночі,
Дівочий сон.

Ворожило сонце у гаях,
І тепер тополя я твоя.

На горі трава зелена, я тополя біля клена
Наречена зоряна його.

Батьку мій, даремно ти не гукай,
Така вже доля моя,
Забула я своє ім’я.

Йдуть дощі — то зелен клен на сватів,
Я вірю, їх рушником
Зустрінеш ти.

Я дарую літу білий сніг,
Бо тепер тополя я повік.

Полонивши сни дівочі, нам любов чарує очі,
Та чомусь у серце попада.