Йдуть літа – то не біда.
Тільки іноді шкода,
що в мережеві доріг,
я знайти тебе не зміг.

Запроси мене у сни свої
ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої
ті, що збудуться колись,
ті, що збудуться колись.

Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої – 
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.

Сніг на схронях – не печаль.
Та не раз проймає жаль,
що я в плині днів не зміг,
розтопить в душі твій сніг.

Запроси мене у сни свої
ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої
ті, що збудуться колись,
ті, що збудуться колись.

Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої – 
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.

Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої – 
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.

Тугу в серці погаси.