Там дуже, дуже тепло, 
Зими немає зовсім, 
Там фантастичні зорі, 
Коли на небі вже Луна! 

Стелі немає, небо там тримають 
Рясні колони зеленого гаю, 
Повітря те вдихаю – 
Про світ дурний я забуваю! 

Там спокійно, нема людей 
В дебільних масках, 
Світить Сонце – 
Воно немов в моїх руках, 
Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю, 
Це не складно, 
Головне – забути страх! 

Там є лазурне море, 
Там в білих шапках гори, 
Там глибочезне небо 
І не буває там грози! 

Дихати легко, думати легко, 
Від всіх та всього там так далеко, 
Немає бруду людського та зради, 
Там можно час не рахувати! 

Як в дитинстві, коли ніщо не заважає, 
Світить Сонце – 
Воно немов в моїх руках, 
Я втрачаю, себе у ньому я розчиняю, 
Це не складно, 
Головне – забути страх! 

Мене гріють хвилі, 
Мене не гріють мрії 
Зраджених ідей, 
Я знати не хочу 
Про те, що десь існує 
Світ дурних людей... 

Я чую звук, 
Немов хтось хоче 
Відчинити мої двері, 
Я вас благаю, не робіть, 
Не робіть цього будь ласка, 
Я не хочу прокидатись... 
Не змушуйте мене - 
Це мої мрії, мій сон, 
Моя власна казка!!! 

ЗАМКНУТЕ КОЛО!!! 
МОЯ ПРОБЛЕМА – 
УСЕ, ЩО НАВКОЛО!!! 

Так я залишаюсь, 
Не дітися нікуди 
Від сірості буття... 
Але я тримаю в руці пісок надії – 
Яка і є життя! 
Це і є життя!