Швидше закривай, свої оченята,
Що відблиском неба потопають в мені.
Пірни в солод сну, моє янголятко,
Де пелюстки троянд цілують ніжки твої.

А я піду...

Тут тільки плакать нам вдвох,
І нічого чекати,
Під небом забуті всі мрії свої...
Десь, може, в іншому світі, моє янголятко,
Зустріну без сліз оченята твої.

А зараз я піду...

Засни – і забудь, все, чого так чекала!
Засни – хоч у сні усміхнися на мить!
Закрий оченята, бо тут нас немає,
Й колись, може, вдвох, стрибнем в неба блакить...

А зараз я піду...