Радість – це те, що дається з боєм.
Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.
І я колись стану простим китобоєм,
і запишусь на норвезьку посудину.
І я колись знатиму корабельні секрети,
матиму жили, від праці здуті.
Для мене горітимуть червоні комети
в зеленого неба в’язкому мазуті.
Впливши колись у хвилі безкраї
в сірому светрі грубої в’язки,
я гнатиму втомлені китові зграї
від пляжів Японії до Аляски.
І чорні кити, рвучись на свободу,
не вірячи, що їх можна дістати,
падатимуть із небес у воду,
наче підбиті аеростати.
Колись це завершиться п’яним застіллям.
А поки я сплю на залізній шконці,
і гріюсь вночі у вагонах з вугіллям,
і граю в трамваях на губній гармоніці.
І життя моє котиться, ніби колесо,
не маючи жодного інтересу,
солодкими яблуками по укосу,
теплими хвилями на Одесу.