Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Приспів:
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку,
Жде дівчина, жде. 

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори.
Де з беріз спадають вранці роси,
Цвіт калини приполола в коси.

Приспів

Вже за обрiй сонечко сідає...
З полонини їй вiвчар спiває:
“Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.”

Приспів

Ось і вечір - вівці біля броду,
З Черемоша п’ють холодну воду.
У садочку вівчара стрічає
Дівчинонька, що його кохає.

----------------------------------------

Вновь в лесу кукушки голос слышен,
Ласточки свой домик вьют под крышей,
А овчар отару с пастбищ гонит,
Эхо в соловьиной песне тонет.

В сад она пришла с цветами бора,
Любовалась на большие горы,
Где с берёз спадают нежно росы,
Цвет калины приколола в косы.

Солнце уж за горизонт заходит,
Баритоном ей овчар выводит:
- Я приду к тебе, когда отару
С водопоя загоню в кошару.

Вот и вечер, овцы возле брода
Пьют из Черемоша сладко воду …
И в саду любимого встречает
Та, в которой он души не чает.