Моє, моєньке миле, сяне-мi
Спи, золотава вовно,
Летить-лелiє лiтень в ви-со-тi, —
Кiмната весен повна.
Сотайтесь со-не сот-нi снiжнi днi,
Одчиниш дверi — лiто.
Сичить i сiє сiчень по вiк-нi,
Днi в мiсячнеє сито.

Коли б не ко-нi нi-ж-нi i смут-нi,
Тебе б не по-не-сли в осоннi,
Спи, сину мiй тоненький, на яснiй,
На соняшнiй долонi.

1926