Посiяли гайдамаки 
В Українi жито, 
Та не вони його жали. 
Що мусим робити? 
Нема правди, не виросла; 
Кривда повиває- 
Розiйшлися гайдамаки, 
Куди який знає: 

Хто додому, хто в дiброву, 
З ножем у халявi, 
Жидiв кiнчать. Така й досi 
Осталася слава. 
А тим часом стародавню 
Сiч розруйнували: 
Хто на Кубань, хто за Дунай, 
Тiлько i остались, 

Що пороги серед степу. 
Ревуть завивають: 
"Поховали дiтей наших 
I нас розривають". 
Ревуть собi й ревiтимуть - 
їх люде минули; 
А Україна навiки, 
Навiки заснула.