Серце моє – плетена тепла річ.
Вовна овеча, оригінальний крій.
Прихисток твій у найлютішу ніч,
Хочеш – закутай шию чи руки грій.

Серце моє – з пряжі твоїх снів.
І без примірки знала, що розмір L
Буде тримати сотні тремких слів,
Сніжну облогу, сонячну акварель.

Скільки у нім наших п’янких днів,
Скільки печалі, смутку і скільки сліз.
Серце моє, хто з нас цього хотів…
Сиві дощі кличуть мене на біс.

Серце моє ти до весни зносив.
Онде на шафі, кинуте навмання.
Це неминуче. Плач, говори, проси –
Речі із вовни збігаються від прання.

© Оксана Боровець