Хтож тебе, бісова, вигадав, 
Моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, 
Що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, 
Які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював 
Ти відхиляла надії мої.

Вітер милує пустелі.
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений я.

Довго крутила метелиця, 
Сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветья.
Його тобі я цілком віддаю.
Хтож тебе, бісова, вигадав, 
Моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, 
Що можуть скрізь милуватись тобой.

Вітер милує пустелі. 
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений я.
Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля. Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.