Мов ржею вкриті дерева,
мов смертю зв’ялена трава
(Це осінь!)
Мов сном замрячене життя,
життю закрите вороття –
(Смерти знак... Це осінь).

Летять, втікають журавлі,
втікають з рідної землі...
(Ох, осінь!..)
Мов діти плачуть та квилять,
що в чужину кудись летять.
(Сумно... Ох, це осінь...)

В далекий край, в незнану путь
плачі, квиління понесуть.
(Це осінь!)
І тут журба, і тут жалі,
І ржаве листя по землі...
(Заспано... Осінньо...)

(1929) Вадим Лесич