Ходжу по колу непритомна
Ледь не блюю від самоти
Це аутові на безумовно
Мій фатум в стані сліпоти
Ігноруй мене – не сприймай пісні дуже близько
Не сприймай мене – дозволяю навіть різко….

Перенасиченість і перевтома
По сходах вгору потім падаю униз
Пускаю корені все глибше в землю
Відмінність в схожості збуджує злість
Я роздавлена небом, Я розмита дощем
Я тягнуся до сонця
Не треба пробачень і вибачень

Спокій тиша, ауту війна…..

Я вже прозора та все одно не літаю 
Притрушена землею загоюю рану
Коли притомна, жива відсеодно тану
Заражена тобою, собі на зло знаю

Заживо похована, тепер народжена
Я не хочу ненависть змінити на злість
Ти не ґвалтуй мою голову хай відпочине,
Бо я істота що душить себе

Навколо прищі залежності, Я відпускаю всіх і все
Невже я саме цього хотіла? Як я цим раніше жила?

Її друг мій ворог, мій єдиний друг
Її друг мій ворог, мій єдиний друг…

Від крайнощів постійний холод
Я заблукала в лабіринтах самоти
Смерть не хоче мене, я не хочу смерті…
Внутрішня пульсація існує сама по собі
Внутрішня пульсація існує сама по собі
Спливає час, я все ходжу по колу
Сподівання, чи потрібні вони?