Ніч яка місячна

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Ти не лякайся, що білії ніженьки
Вмочиш в холодну росу;
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу. 

Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса! 
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке,  як жар.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!