Відцвітає вже час голубими очима,
Юні роки у нас, наче сніг за плечима.
В ритмі капель дощу – непролиті сльозини,
Я до тебе лечу, та стікають хвилини.

В ритмі подиху сну – моя туга безмірна,
Я до тебе прийду, лиш чекай мене вірно.
В легких звуках пісень загляну тобі ввічі…
Відцвітає вже день, мов каштанові свічі…
Приспів:
Запізнилась душа в моє тіло ранкове,
Запізнились слова, що злетіли невчасно.
А ми, як шалені, женем по перону,
Де стукає поїзд вчорашнього щастя…

Було все як y сні, бігли ріки у зиму,
Наші мрії втекли з ними й ми стали димом.
Довго знали слова, довго грілись ми ними,
Та боялись звести вгору наші вітрила.

Запізнилась душа в моє тіло ранкове,
Запізнились слова, що злетіли невчасно.
А ми, як шалені, женем по перону,
Де стукає поїзд вчорашнього щастя