Я не знаю що робити, я не знаю що казати,
Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати.
Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни,
Коли я с тобою поряд тіло пробиває струмом.
Шепочу слова кохання, ледве чутно тихо-тихо,
Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом.

[Я не знаю, что делать, я не знаю, что говорить,
Где найти волшебные цветы, чтоб тебе подарить
Каждый случайный взгляд задевает дивные струны,
Когда я рядом с тобой, тело пробивает ток.
Шепчу слова любви, еле слышно, тихо-тихо,
Потому что мои признания все равно ты встретишь смехом]

Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі,
Залишитися без них, я не можу і не хочу.
Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю.
Що знаходжу, що втрачаю,
Я не знаю, я не знаю.

[Но будто сладкий грех твои губы, твои глаза,
Остаться без них я не могу и не хочу.
Снова сам себя срываю, остаюсь и исчезаю.
Что нахожу, что теряю,
Я не знаю, я не знаю]

Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху,
Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху.
Сподіваюсь на відлигу, це для мене над важливо,
Бо пробити твою кригу не можливо, не можливо.

[Захлебываясь волнами твоего возбуждающего смеха,
Ныряю в сумасшествие и ищу в нем утешение.
Надеюсь на оттепель, это для меня более чем важно,
Ведь пробить твой лед не возможно, не возможно]

/…./

Я не знаю, что делать, я не знаю, что говорить ;(