ДУЕТ ОДАРКИ I КАРАСЯ

ОДАРКА
Відкіля це ти узявся,
Де ти досі пропадав?
Хоч би бога побоявся,
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився,
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!..
Дома чом не ночував?

ІВАН
Ось послухай, що вчинилось..
Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось,
Трохи, трохи я не вмер!
Занедужав у дорозі, —
Та й набрався ж я біди!!
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди!..

ОДАРКА
Чи це ж випив на дорогу,
Чи в дорозі вже напивсь?

ІВАН
Ні, не пив, не пив, їй-богу!
От не гріх, що й забоживсь.

ОДАРКА
Випив, мабуть, з добру кварту
Або випив цілий ківш!

ІВАН
Ні, не пив, кажу без жарту:
Випив чарочку — не більш.

ОДАРКА
Ти гуляєш дні і ночі,
Я ж, сердешна, все одна,
Ізсушила карі очі,
Сидя в хаті, у вікна...
Цілу ніч я ждала, ждала, —
Поки зіронька зійшла, — 
Все в віконце виглядала,
Ніч в сльозах всю провела! (3)

ІВАН
Ой, лукава вража жінка,
Зараз в сльози — голосить!
Бач... злякати чоловіка,
Щоб не знав він, що й робить.

ОДАРКА
Ой коли б я перше знала,
З чоловіком як-то жить...
Лучче вік би дівувала,
Ніж тепер так сльози лить!
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь...
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь! (3)

ІВАН
От, і в мене вражі очі
Плачуть трохи, далебі,
Бо не спали вже дві ночі... 
Треба ж трапиться біді?!
Збився, бачиш, я з дороги
І прийшлось хоч пропадать!
Та спасибі, — до небоги
Втрапив якось ночувать.

ОДАРКА
Так оце ти у небоги
Цілі сутки пропадав?
Щоб на тебе перелоги,
Щоб тебе нечистий взяв!..

Постривай же, мій козаче,
Будеш, будеш пам'ятать, —
Будеш тямить, небораче,
Як-то жінку шанувать!
Макогоном руки й ноги
Поламаю! — будеш знать
Ночувати у небоги, —
Дома як не ночувать!

ІВАН
Ей, Одарко, годі, буде,
Перестань-бо вже кричать. 

ОДАРКА
Ні! Нехай же чують люди,
Ні, не буду я мовчать!

ІВАН
Жить не хоче більш зі мною.
Хоче, хоче розвестись...
Ей, Одарко, бог з тобою,
Ну-бо, — годі, вгомонись!

ОДАРКА
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь, —
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь.