Я прийшов до Лєнкі додому вчера,
А в неї по дибільному вход со двора.
Захожу на кухню: стоїть така чумаза,
Кажу: Шо таке? - Та лежала під камазом!

А я такий голодний і чешиться спина,
Кажу: Дай молока! А вона така: Німа!
Я відкрив холодильник, а там молоко!
Я такий: Ойойой, блять! - Ого!

Шо це таке? - я питаю потєшно,
А вона така: Не знаю! -Та да, канєшна!
І мені так в душу запала та мить,
Просто мене по человеческі пойміть!

Мене вибісила так ця фигня з молоком,
Шо вдарив я їй по рилу кулаком,
А вона покрасніла: як стояла, так і впала.
Ну самі пойміть. -Я не ожидала!

-Та пий вже свое молоко, візьми!
-Та не, молоко не покатить! Корми!
-Та поїсти нема! Вобше нема ні крошки!
Я сама така голодна, шо облізиваю ложку.

Та шо ти мені трусиш, вонюча жлобиня!
Відкриваю холодильник, а там лежить диня!
Я був не радий поганим вістям,
А вона либу тяне і каже: То гостям.

Я їй іще раз по харі заїхав,
І в неї випадаюсть з кармана горіхи.
Я хотів вбить вже такое жлобьйо,
А вона така каже: Та то не мойо!

Ой кому ти трусиш, вонючая сука!
Беру топора і відрубую руку!
А там, де в шуляді валявся топор,
Лежить буханка хлєба і сир Рокфор.

Я думаю: Не, ну ви бачили такое?
Кажу: це ж єда! -Та не, це шось другое!
Тут біля дому шаги я почув,
І признаюся чесно почті ссиканув.

Коли бачу: заходе із двума пакетами
Батя її в руках із сігаретами.
Я, вдохновльонний Вандама кінолєнтами:
Стой! Шо в пакетах? -Та то інструмєнти!

-Шо? Ага, щас! Я повірив уже!
Йому вдарив з ноги прям по фаберже.
В мене кляма упала, я схопив гвоздодер,
Але він був слабенький і сам помер.

Це канєшно погано, шо людей двох я вбив,
Але в всьому є плюси: я нормально поїв!