Мов жертва щирості – життя,
 Мов молодечих крил
 Пружнавий тріск, як небуттям,
 Укрився суходіл.
Ти ще на кінчику пера
Возносишся увись.
А вже пора? Давно – пора.
Спадаючи, молись.

Як жертва щирості, як кат
Оговтаних бажань,
Переминай за гранню грань,
Чекаючи розплат –
За те, що марнував свій вік,
Надміру неба праг,
Що був людині чоловік
І друг, і брат, і враг.

І я найперше помолюсь.
І вдруге помолюсь.
І втретє помолюсь.
І в смерть, і в смерть
 З землею поріднюсь...

Як жертва щирості, як кат
Оговтаних бажань,
Переминай за гранню грань,
 Чекаючи розплат –
За те, що марнував свій вік,
Надміру неба праг,
Що був людині чоловік
І друг, і брат, і враг.

 І я найперше помолюсь.
І вдруге помолюсь.
І втретє помолюсь.
І в смерть, і в смерть
З землею поріднюсь...