Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей! Там дівчина пізно воду брала, дівчина молода.

На доріжку глядить, аж доріженька коптить,
Гей! Там то їдуть стрільці січовії на конях вороних.

А що оден під’їзджа, на дівчину гука:
– Гей! Ти, дівчино, мила чорнобрива, напій же ми коня.

– Не великий ти пан, та напій собі сам,
Гей! Зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі.

– І по світу блукав, на Вкраїні бував,
Та ще такої гордої дівчини у вічі не видав.