Кидаю банки в рюкзак, продуваю кепи,
Взуваю кроси, на лоба натаягую кепку.
Двері на ключ і перестрибую сходи,
Пірнаю в темряву, чудова погода.
Даю краба пацанам, прямуємо далі,
Тегами мітимо район, крутимо педалі.
Сумки метаєм за паркан, ліземо слідом,
Спить охорона, сплять навколо сусіди.
Між коліями обираєм потрібний вагон,
Тишу порушує піднятий догори балон.
Три силуети починають валити залізо,
Буква за буквою, доки лишається мізер.
Ставимо теги у кутку, дістаємо фотик,
Фотографуємо керуючий нами наркотик.
Збираєм фарбу, лишаєм непотрібні речі,
Ось так минає типовий для хіп-хопу вечір.

B-boy виходить на паркет - це хіп-хоп,
Райтер тримає трафарет - це хіп-хоп,
Dj розкачує усіх - це хіп-хоп,
Убивчі рими від МС - це хіп-хоп!

Мінус в колонках, рими в моїй голові,
Рука виводить на папері куплети нові.
Немов у грі складаю до купи слова,
Виходжу з неї лідером, як і прогнозував,
Додаю звуку, стіни будівлі тремтять,
Чуєш улюблений мотив? Давай п'ять!
Басу вібрації, тілом побігли мурахи,
Від біту лютого сипиться шифер із даху.
Я вкладаю до кишені лист,
Мінус на флешку і по сходам у низ.
Обідня метушня проходить повз мене, 
Лечу вперед, ніби водій на зелений.
Минаю вулиці, начитую рими під ніс,
На студії врубаю біт, який туди приніс.
Зіпис почато, я і мікрофон одні,
Так і минають типові для хіп-хопу дні.