ВІЧНІСТЬ ОДНОГО ДНЯ

Ти часто шукаєш мій слід
Серед самотнього лісу.
Де в світлі примарних днів,
Я вбита від твого спису.

Приспів:
Мій образ гасне навік
Свої сховавши сліди.
Ти наче ранений звір
Все повертаєшся сюди...
І на самому краю
Вільний від слів і думок,
Покличеш душу мою
У наш останній танок...

Застигла дощем твого тіла
І поцілунком прокляття.
Жива та така безсила,
Одівши чаклунське убрання.

Приспів:
Мій образ гасне навік
Свої сховавши сліди.
Ти наче ранений звір
Все повертаєшся сюди...
І на самому краю
Вільний від слів і думок,
Покличеш душу мою
У наш останній танок!..

І лиш спомин твоїх уст німих... Проймає
Дні, вічні дні пелюстками квітів огортає
І лиш дотик твоїх уст живих , живих...