Скільки мороку і слів -
таких зимних, ніби айсберг.
Скільки непотрібних сліз -
злих, замучених бажанням

падали вниз, ніби квіти з отерпших рук.
Знов піднімались, ставши легкими як колір і звук.

Та й ангел не може літати -
не видно небо кріз грати...

Скільки теплих кольорів,
вбитих цвяхами на небі,
хтіли розпалити лід -
образ твій, о lessi,

а ми все падали вниз, ніби квіти з отерпших рук.
знов піднімались, ставши легкими як колір і звук.

ангел не може літати -
не видно небо кріз грати...

текст (c) 1998