Вільна думати, що ти вільний. Прийдеш завтра під мої вікна зі спорожнілою душею і я влиюсь в тебе, як свіже тепле молоко. Ніжна весна – це ще не запорука щастя. Вільна весна – це мій синдром. Такою створило мене життя. Бути ж багато частинною – це виклик, позов до втечі. Це те, чого ти не любиш в мені, а я в собі стримую.
Але якщо ти все ж таки прийдеш я поселюсь в тобі назавжди. Буду вирощувати хатні квіти,  розмальовувати стіни габаритними зображеннями, аби ти відчув мої дотики зсередини. 
Я буду твоєю швидкоплинною…
Я буду твоєю вічною.
Тридцята весна по тому кликатиме нас в обійми.
Старіти я буду теж в тобі, пригрівшись до серця сивиною. 
Обіцяй мені теж бути вічним…