— Ой перестань, ой наймильший, до мене ходити,
а мене же, молоденьку, з розуму зводити.

— Як я маю перестати, коли люблю тебе?
А ти, моя наймильшая, упусти до себе.

— Як я маю упустити? Мати ключі має.
І великим замком двері замикає.

— Украдь ключі у матері, коли буде спати,
а свойого наймильшого упусти до хати.

— Вкрала ключі у матері, мати не почула,
а свойого наймильшого до себе кликнула.
Пойди ж тепер, ой наймильший, потіш мою душу,
а я тобі що захочеш у чинити мушу.