Світ пізнається у порівнянні фактів, можливостей, ситуацій, вчинків, відчуттів і т.п. (за бажання список можна продовжити до сотень позицій). Щонайменше дві ситуації, два відчуття, два вчинки повинні відбутися-відчутися-прожитися, щоби ми мали точки опори, котрі допоможуть нам зробити висновок. 0+1 завжди дорівнює 1 і це правило є найбільш критичною точкою людської сліпоти та егоцентризму.

Розумієте, про що я?

Щоби пізнати справжню любов, треба відчути гіркоту розлуки, щоби стати сміливим, треба подолати страх, щоби ненавидіти, треба хоч раз по-справжньому полюбити, встати з колін можна тільки якщо на них впасти, рівносильне як навчитися цінувати можна лише у тому випадку, коли втрачав. Не можна пізнавати Всесвіт однобічно, адже він за природою своєю - багатогранний, зітканий (як і ми,) із протиріч (а це завжди 1+1). І чим більше його граней для себе ми відкриємо, тим досвідченішими (а як наслідок - більш впевненими та успішними) ми стаємо.

Не позбавляйте себе можливості здобувати неоціненний досвід, відчуваючи кожну мить свого життя, відкриваючи усі сторони себе тільки через те, що хворе суспільство хоче нав'язати вас свою (егоцентричну) модель вашого існування. Не приписуйте себе до когорти тих, для кого за кожним кущем - диво, для кого будь-яка інформація із телеекранів та радіоприймачів - істина, а все, що навколо трапляється - це дар чи прокляття Господнє. Хіба ми не створені індивідуумами (божественна сутність вже у нас) із власним багатезним Всесвітом (гранями), котрий здатні формувати (створювати) тільки ми?!

Кожен із нас народжений генієм. А відповідь на питання "як його у собі пробудити" криється в наступних словах: яка найвсеосяжніша властивість людини - страх чи лінь?