Летіла зозуля через мою хату
Сіла на калині, та й стала кувати.

Ой, чого ж, зозуле, ой, чого ж ти куєш,
Хіба ж ти, зозуле, добро мене чуєш?,

Як би не чувала, то би б я й не кувала,
Про тебе, дівчино, всю правду сказала.

Ой, Боже ж мой, Боже, що ж я наробила,
Козак має жінку, а я й полюбила.

Козак має жінку, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, чорняві обоє.

А я й тих діточок в найми понаймаю,
З тобой, Марусино, в саду й погуляю.

Гуляв козаченько неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько до дівчини в гості.

Ой, Боже ж мой, Боже, який я й удався,
На чужій сторонці, за жінку признався.

Не так вже й за жінку, як за дві дитини,
Розкололось серце на дві половини.