Якби не було тебе, то я б, напевно, теж не жив,
По далеких блукав би світах і безнадійно там тужив.
Якби не було тебе, я б видумав собі любов,
Як художник малює пейзаж, милуючись ним знову й знов,
До очманіння аж…

Якби не було тебе, я все одно б тебе знайшов.
Хоч була б ти за сотню морів, я все одно б туди пішов.
Якби не було тебе, я б все одно тебе шукав.
І, співаючи твоє ім’я, мій голос би завжди лунав,
Як пісня солов’я…

Якби не було тебе, для мене б світ цей був пустим,
Я б вдивлявся у сотні облич, а кожне з них було б чужим.
Якби не було тебе, самотнім бути я би зміг!
Власноруч би тебе сотворив, а потім впав до твоїх ніг
І на руках носив…

Якби не було тебе… Якби не було тебе…
Якби не було тебе… Якби не було тебе…