1.У ніч на Івана, у ніч на Купала, 
У темному лісі чар-зілля шукала. 
Чар-зілля шукала і долю благала, 
Шукаючи дива, я там заблукала. 
Розквітне опівночі папороть-квітка, 
Кохання прилине, як біла лебідка. 
Огорне крилом своїм тихо і зрання, 
І скаже любове єдина й остання. 
Приспів: 
Я бачила диво у ніч на Купала, 
Там папороть-квітка у лісі палала. 
Згорала і з нею надія остання, 
Чи вернеться віра в надію й кохання. 

2.Блукала у лісі, розраду шукала, 
В сумної вербички поради питала. 
Скажи, вербиченько, сестрице зітхання, 
Чи збудуться мрії про вірне кохання? 
У задумі віти додолу зігнулись, 
У шепоті листя зі сну стрепенулось. 
Мовчала вербиця, та сумно зітхала, 
Росинка-сльозинка у трави упала. 
Приспів: 
3.У серця свого я тоді запитала, 
Чому я коханою досі не стала? 
Чому моя доле, ти так невблаганна? 
Ой, доленько, доле, примхливая панно! 
І вирвалось серце, як птах на світанку, 
Розсипалось в роси усе до останку, 
І сяяли іскри, як папороть-квітка, 
Вернеться кохання, як біла лебідка. 
Приспів: 
Я бачила диво у ніч на Купала, 
Там папороть-квітка у лісі палала. 
Згорала і з нею надія остання, 
Чи вернеться віра в надію й кохання. 

Я бачила диво у ніч на Купала, 
Там папороть-квіти у лісі палали. 
Не квіти кохання веселкою грали, 
То іскорки серця мого догорали.