Стоїть гора високая, 
А під горою гай, гай, гай 
Зелений гай, густесенький 
Неначе справді рай. 

Під гаєм в'ється річенька, 
Мов скло вона блистить. 
Долиною зеленою, 
Кудись вона біжить. 

Під берегом у затінку 
Прив'язані стоять човни. 
Три верби там схилилися, 
Мов журяться вони. 

Як хороше, як весело 
На білім світі жить! 
Чого ж у мене серденько 
І мліє, і болить? 

Болить воно та журиться, 
Що вернеться весна, 
А молодість не вернеться, 
Не вернеться вона! 

До вас ще верби ви мої, 
Повернеться весна. 
А молодість не вернеться, 
Не вернеться вона!