Колись був славний цар Горох,
В історії не знаний.
Без слави добре спав за трьох,
Немов простий підданий.
Замість корони тільки й мав
Ту шапочку, що надівав,
Як спав.
Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був добрий цар Горох!
Ох, ох!

В хатинці жив він, добре їв
Разів із п'ять на днину,
Щодня державу об'їздив,
Для того й мав шкапину.
Не мав озброєних вояк,
Але держав він двох собак,
Он як.
Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був добрий цар Горох!
Ох, ох!

Охоту мав він до пиття
І пив зовсім не воду,
Зате ж усе своє життя
За благо пив народу.
З вина він брав собі дохід
Від бочки глек, та й пив як слід
В обід.
Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був славний цар Горох!
Ох, ох!

Ніхто не вмів би так, як він,
Подобатись дівчатам.
Мабуть, його не без причин
Піддані звали татом.
На рік разів чотири-п'ять
За городом учив він рать
Стрілять.
Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був добрий цар Горох!
Ох, ох!

Він не бажав нових країн
І був сусіда тихий!
З законів тільки й мав один,
Щоб кожний жив для втіхи.
Народ при ньому сліз не знав
І вперше, як його ховав,
Ридав.
Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був добрий цар Горох!
Ох, ох!

Портрет його, як знаєм ми,
Ще приховавсь донині.
Тепер він вивіска корчми
Найкращої в країні.
Народ туди вчащає пить,
І тільки той портрет уздрить,
Кричить:
"Ах, ах, ах, ах, ох, ох, ох, ох!
Який був добрий цар Горох!
Ох, ох!"