У місті жорстокому, у місті розлюченому 
Я заживляю свіжі рани розлучення, 
У пошуках спокою я тиняюсь по вулицях, 
Де ніхто не зупиниться, де ніхто не притулиться. 
Я не знаю, куди іти, я не знаю, в що вірити, 
А ти невідомо де, полетіла у вирій ти. 
І слів не промовила ти ні в голос, ні пошепки, 
Щоб я не зірвався так раптово на пошуки…

Туди, де блимають блискавки, 
Бо часом здається, що близько ти, 
Через тебе покинув друзів я, 
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…

Так хочеться ніжного, хочеться рідного 
Нехай неозброєним оком невидного, 
І виється, скулиться, стогнеться, плачеться, 
Вбиває розлука ця, вбиває невдача ця… 
Чекає авто мене у дворі будинку, 
Хапаю кермо, як рятівну соломинку, 
І зриваючись з місця, лечу по зустрічній, 
Лечу надто швидко, лечу історично…

Туди, де блимають блискавки, 
Бо часом здається, що близько ти, 
Через тебе покинув друзів я, 
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…

Туди, де блимають блискавки, 
Бо часом здається, що близько ти, 
Через тебе покинув друзів я, 
А ти – це просто ілюзія…

А ти – це просто ілюзія…