Т. Шевченко

Посіяли гайдамаки 
В Україні жито, 
Та не вони його жали,-
Що мусим робити? 

Нема правди, не виросла; 
Кривда повиває. 
Розійшлися гайдамаки, 
Куди який знає...

А тим часом стародавню 
Січ розруйнували: 
Хто на Кубань, хто за Дунай, 
Тільки і остались, 

Що пороги серед степу. 
Ревуть завивають: 
“Поховали дітей наших 
І нас розривають”. 

Тільки часом увечері 
Понад Дніпром, гаєм 
Ідуть старі гайдамаки, 
Ідучи співають: 
“А в нашого Галайди хата на помості. 
Грай, море! добре, море! 
Добре буде, Галайда!”