А ми зустрілися з тобою у вишневому садочку,
Я на дереві висіла зачепившись за сорочку.
До землі було далеко, метрів десять з половинов,
Ти сказав, щоб я трималась, сам полетів за драбинов.

Ірен моя Ірен, цвіте, цвіте терен,
І яблуні цвітуть я йду до тебе йду.

Ти прибіг я ще висіла на сухій тонкій гиляці,
І мурахи табунами бігали по моїй спині.
До землі було далеко, метрів десять з половинов,
Не приніс ти ту драбину, бо тяжка блін та драбина.

Ірен моя Ірен, цвіте, цвіте терен,
І яблуні цвітуть я йду до тебе йду.

Я махала все ногами, я стомилась вже кричати,
Але раптом з під сорочки стало дещо виглядати.
Боже мій яке багатство, ти не даш йому пропасти,
Але лізти так високо, можна і в штани накласти.

Ірен моя Ірен, цвіте, цвіте терен,
І яблуні цвітуть я йду до тебе йду.

Ти сказав щоб я мовчала,бо лящить у тебе в вухах,
Обломається гиляка я впаду тобі на руки.
Ти іще потряс за стовбур щоб летіла я скоріше,
Я лечу до тебе милий але п'ять метрів лівіше.

Ірен моя Ірен, цвіте, цвіте терен,
І яблуні цвітуть я йду до тебе йду.