Пiсня про рушник
Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала...

Я візьму той рушник, розстелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й нiжна любов.
І на тім рушничкові, оживе все знайоме до болю,
І дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги й солв'iні гаi,
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші твої.
І твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка,
І засмучені очі, хороші, блакiтны твоi.

Песня про рушник (перевод)
Мать родная моя, ты до зорьки вставала
И водила меня на поля из села.
Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала
И расшитый рушник мне на счастье дала.
Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала
И расшитый рушник мне на счастье дала.

Пусть сияет на нем, как весенняя сказка,
В соловьиную ночь расцветающий сад,
И любви материнской улыбается тихая ласка,
И очей твоих синих задумчивый взгляд.
И любви материнской улыбается тихая ласка,
И очей твоих синих задумчивый взгляд.

Я возьму тот рушник, расстелю словно долю,
В тихом шелесте трав, в щебетаньи дубров,
И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли -
И разлука, и детство мое, и любовь.
И на вышивке тонкой расцветет все родное до боли -
И разлука, и детство мое, и любовь.