Пролітає життя, як на вітрі сторінки альбому.
Світ шукає свій образ, міняє своє амплуа.
Тільки слово святе, що так лагідно мовиться - мама.
Залишається вічним, бо зіткане тільки з добра.

Як тепло, мамо, під твоїм крилом.
Без тебе, рідна, і весна не квітне.
Спасибі, мамо, за щасливий день.
Спасибі, мамо, за красу всесвітню.

Як світло, мамо, від твоїх очей.
Як гірко, люба, від сльози німої.
Спасибі, мамо, за дитинства рай.
Спасибі, мамо, за красу любові.

Проминає життя і лиш пам'ять малює картини.
Від колиски і книжки проводять у даль рушники.
Скільки різних імен, та лиш лагідне сказане - мама.
Залишається вічним, як проза, як пісні рядки.

Як тепло, мамо, під твоїм крилом.
Без тебе, рідна, і весна не квітне.
Спасибі, мамо, за щасливий день.
Спасибі, мамо, за красу всесвітню.

Як світло, мамо, від твоїх очей.
Як гірко, люба, від сльози німої.
Спасибі, мамо, за дитинства рай.
Спасибі, мамо, за красу любові.