Днями ясними, ранками сірими
Їхав козак з міста до вирію.
Їхав полями, горами, селами -
Бився зі злими, пив із веселими.
Йому дівчата всміхалися сонячно,
Небо зірками світилося по ночі.
Погляд його був чистим і грізним,
Кінь його був - міцним і залізним.

Шабля - це зброя, 
Шабля - це правда,
Шабля - козацька це сила і влада.
Серце - коханій,
Богу - душа,
Та коли треба - скажемо: "Ша!"

Шабля! Шабля! Шабля! Ша...
Шабля! Шабля! Шабля! Ша...

Вилися степом хмари хвилясті.
Поля і вітер - таке воно, щастя.
Він наближався - тремтіли корони
І розкривались серця, як бутони.
А коли бачив горе він люте
І розумів: це остання вже крапля,
Більше не може, більше не буде,
В його руці з'являлася шабля!

Шабля - це зброя, 
Шабля - це правда,
Шабля - козацька це сила і влада.
Серце - коханій,
Богу - душа,
Та коли треба - скажемо: "Ша!"

Шабля! Шабля! Шабля! Ша...
Шабля! Шабля! Шабля! Ша...