А коли ми станемо вільні,
То буде хто зна коли, хто зна коли.
А коли спитають, хто винний,
Ми скажемо: Винні не ми, винні вони.

Іноді сльози солоні, як море,
Змивають сліди краще води.
Люди ховають життя у долоні,
Тікають від себе, тікають туди.

Де грішне із праведним,
Хибне із правильним на місцях.

А коли ми зможемо до сонця сміятися,
Сонця не видно, сонце тікає від нас.
Не боятися, коли нас стріляють,
Бо нас не вбивають, ні кулі, ні руки.

Бо грішне із праведним,
Хибне із правильним на місцях.