ЛЮЛЯЙ, ЛЮЛЯЙ, МІЙ СИНОЧКУ (Андрій Панчишин)

Люляй, люляй, мій синочку, 
тато зробить забавочку, 
зробить шабельку кленову 
та ще й коника гнідого, 
мама вишиє сорочку, 
люляй, люляй, мій синочку.

А-а-а, котки два, 
шарі-бурі обидва.

Люляй, люляй, мій Іванку, 
завтра вбереш вишиванку, 
припнеш шабельку до боку, 
та й поїдеш в світ широкий. 
А в воротях кінь спіткнеться, 
син додому не вернеться.

а-а-а...

У неділю вранці-рано, 
кінь вернувся осідланий, 
вийшла з хати стара мати, 
стала коня напувати, 
як напоїть, то й заплаче: 
"люляй, люляй, мій козаче",
а-а-а...