Вокзали

Здіймають потяги сліпі вокзали,
Сьогодні Київ, а Париж – за мить.
Колись мені закохані казали,
Що за далеким серце все ж… болить.

Німіють пальці, зношуються руки,
Валізи горнуть сум з сухих орбіт.
Надривним щемом чути серця стукіт,
Й нехай чекає навіть цілий світ!

Терпке, гаряче й вічне цілування,
Безмежна пустка, втома защемить. 
"Люблю тебе!", "Бувай!", "Своїм вітання!"
А за далеким серце все ж болить…

Здіймають руки колії зухвало,
Черпають біль поважні поїзди.
Сьогодні – Таллін, завтра вже Варшава,
За місяць – Прага. Через день – Берлін.

Тримає пульс життя на полі бою
Жагою стигне сум зінниць-орбіт.
Куди б не їхав – ТИ завжди з собою
Та хоч об'їздив навіть цілий світ.

© Анна Шпилевська