Ой з-за гори, з-за лиману вітер повіває,
Кругом Січі Запорозької москаль облягає.

Облягає москаль Січу, лагерями стали,
Вони ж свого генерала три дні ожидали.

"Дозволь, Петре, дозволь, батьку, рушниченьку брати,
Дозволь тому генералу голівоньку зняти!"

"Не дозволю, пани-браття, рушниченьку брати,
Не дозволю християнську, крівцю проливати!"

Як пішов москаль по куренях запасу шукати,
А московська вся старшина – церкви оббирати.

Ой беруть срібло, беруть злото, ще й воскові свічі…
Зостається пан кошовий з писарями в Січі.

Ой встань, Петре, ой встань, батьку, просять же ж нас люди!
Як станемо на гряниці – по-прежньому буде!

Як станемо на гряниці та й скажем цариці:
"Віддай землі, вража суко, по прежню гряницю!"

«Ой та де ж я, вражі сини, москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий назад оддавала!»

Чорна хмара з-за лиману, а другая – з поля…
Зажурилась Україна – така її доля!

Ой встань, Петре, ой встань, батьку, що ж ми наробили – 
Що степ добрий, край веселий та й занапастила!