Сідай, коли прийшов, 
А як вже сів - то слухай
Про те, як мені друг
За жінку дав у вухо.

З хлопакою отим
З дитинства ми дружили,
Коли ганяли м'яч –
В одні ворота били.

Зростали як брати,
Через будинок жили,
Хороше чи лихе –
Завжди на двох ділили.

Списати на контрольній,
Комусь вибити щелепу – 
Завжди він був готовий
Допомогти в халепі.

Ми мали спільну мрію:
До Африки, на плоті!
Мис доброї Надії,
Тоді назад, в Європу.

Та друг якогось літа
На кралі оженився
А що не мав де жити –
У мене оселився.

Зібрав я свої речі,
Що щастю заважати?
Дістанусь сам в Кейптаун,
Лишу на друга хату.

Та не фортить – в дорозі
Обчистили до нитки,
Мій закордонний паспорт – 
То всі тепер пожитки.

Щоб якось заробити
На хліб і на дорогу,
Я мусив посуд мити,
Та кланятися в ноги

Та ось – на Батьківщині,
Вже на порозі дому,
Стрічає друга жінка:
– А ми хіба знайомі?

Не стерпів я образу, 
Гукнув у двері: – Друже!
То на ось цю заразу
Зміняв ти свою душу?

У відповідь отримав
Із мотлохом валізу,
Ще й кулаком у вухо, 
Щоб поважав «маркізу»…

Минуло кілька років,
Я звівся сам на ноги.
Розпочинаю вдруге
До Африки дорогу.

Спускаю пліт на воду,
Готові провіанти.
Залишилось вітрило
Щоглі прилаштувати.

Та ось знайома постать, 
Худий, на штанях латка,
– Вдвох краще ніж одному,
Я теж тепер безхатько!

Приспів:
Зі зламаним пальцем кулак непевно б’є,
Без боцмана човен далеко не пливе,
Слабкий той вояка, якщо один у полі,
Без грошей зможу, без друзів –
Ніколи!