Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз.
Прийшла хвилина, час іти до бою,
Мушу сповнять святий наказ.

Ми йшли до бою темненької ночі,
А ясні зорі нам сіяли.
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному падали.

Бачив я, бачив раненого друга,
Він впав на землю ще живий.
З грудей червона кров текла рікою,
Останнє слово говорив:

– Напишіть до батька, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила,
В бою за волю України.

Не було там батька, не було там неньки,
Не було там любої дівчини.
Його поховали вірні побратими
Під кущем червоної калини.