Ніколи мить не тягнеться так довго,
Як коли бачиш Образ Твій 
Лише в думках;
Не бачиш в поглядах чужих нікого,
Коли кожен з нас стає на свій,
Окремий шлях.

Тепер для Тебе стане іншим світ,
І лиш пара очей зустріне
Неба край...
Сказати було легко
Сотню раз "Привіт!",
Так важко лише раз сказати Тобі
"Бувай"...

Бувай.

Іскра горіти вічно не зуміла,
Замість тепла тепер - 
Лише зола.
Що болю мого, знаю, не хотіла;
Що шукала своє щастя, 
Як могла.

Старий годинник йтиме лиш для Тебе,
І новому дню всміхнешся вже сама.
Коли-небудь я знов полюблю
Сонце й небо,
Які ненавиджу тепер, 
Коли Тебе нема...

Бувай!

Ніколи мить не тягнеться так довго,
Як коли можеш чути Голос Твій
Лише у снах.
Не бачиш в поглядах чужих нічого,
Поки пам'ятаєш увесь світ
В Твоїх Очах!

Бувай!