Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала

Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші блакiтни твої