Золота й небесна жінка
В золотім небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Місить глину, а не тісто.

Вона тішиться роботі,
Вона згадує про сон свій,
У її тісній квартирі
Ночувало нині сонце.

Ти прокинься завтра рано,
Запитай його "О, хто ти?".
Але він промовчить доти,
Доки ти не зрозумієш -
Він тобі наснився й потім
Ти його зліпила з глини.
Ти не мала половини,
Нині маєш і не радієш.

Золота й небесна жінка
В золотім й небеснім місті,
В золотій своїй квартирі
Прошепоче ніжні вісті.

Не про те, що ніч ліпила,
Своє щастя довгожданне,
А про глину, як причину,
Сну, безсоння і кохання.