І ніби боюся темряви , крихітними дітьми
я плачу  до тебе , мала  а так притягуєш 
на швидкості  що можна битися над
відпустиии  або зімкнись свою фігуру нас
непомітно так пройнявся тобою до болю
я не вірив що можу літати так просто високо

блакитними руками зустріну тебе якщо повернишся пізно
ти не уявляєш як холодно без але ти варта більшого
мабудь незнаю так важко протриматися 
повернути розум на місце хоча б але я вірю
і тебе накриє та хвиля що забере твій дах

не помітно так пройнявся тобою до болю 
я не вірив що можу літати так просто високо
не помітно так пройнявся тобою до болю
я не вірив що можу літати так просто високо